Понаубирали тут

69

Дістали сусіди. Ні, не музикою (хоч і слухають часом, і навіть голосно буває). І не ремонтом — поки обійшлося. Дістали вони невгамовним інтересом до всього що відбувається і невдоволенням.

Зарослий палісадник, де останні років шість точно ніхто нічого не робив — я живу на першому поверсі, кожен день це бачу. Набридло, скопав, выполол всі бур’яни, залишивши тільки кущ троянд і хирляві півонії. Вилазить бабулька:

— Ой, а чого це ти тут робиш? Ти там дивись, у мене там маргаритки десять років тому були посаджені, выполешь — викличу поліцію!

Інша вилізла:

— Якщо там цибулини тюльпанів знайдеш, не викидай, я заберу! Там колись росли, гарні були!

Саджу карликову берізку — з тих, що до трьох метрів виростають, не більше. Йде сусідка:

— А чого це ти саджаєш, а? Ось виросте вона, все поламає тут! А ну викопуй!

Я давно не підліток, карликова берізка виглядає цілком певним чином. Пояснюю. Раз пояснюю, два, три — марно. Не розуміє.

— Яка ще карликова? Виросте, кажу, до третього поверху, тоді її пиляти треба буде!

Ну да ладно, чорт з ним, з палісадником. Ось в під’їзді на стелі підлітки сірники залишили підпалені і вивели запальничкою вічне «Юля + Саша = ♥». Я побелил на поверсі стелю і верхню частину стін, зафарбувавши всі написи. Дещо як вимив підлогу, пішов в квартиру води нової набрати. Бабки на сходах:

— Ось якісь сволоти ремонт робили, всю драбину забруднили!

Так і триває. І нехай тепер перехожі задивляються на єдиний акуратний палісадник уздовж усього будинку — газончик, троянди, карликова берізка, виноградна лоза; нехай на нашому першому поверсі чистий стелю і стіни без написів; нехай акуратно пофарбовані поштові скриньки — все одно бурчать:

— Зробили тут незрозуміло що, сволота…

Сусіди! Необов’язково дякувати, хоч, не приховую, був би задоволений. Але хоча б не ображайте тих, хто робить загальну площу чистіше і приємніше.