Не сідай на пеньок, не їж пиріжок

41

Мені набрид наше місто. Місто, в якому немає елементарних крамничок!

Ось стою в центрі міста. Людина вже пристойно запізнюється на зустріч зі мною. Я втомилася. Я хочу сісти. А навколо жодної чортової лави! І це в місці, де люди призначають зустрічі, в місці, де купа магазинів навколо. Зрештою, тут щодня проходять десятки тисяч людей, яким дуже хочеться присісти. Але ніде.

Стою на трамвайній зупинці. Зупинка у нас в районі скупчення ТЦ, а значить — тут багато народу з великими пакетами. І жодної крамниці. Місця, знову ж таки, вистачило б на невеликий скверик з парою дерев і клумб. Або на нормальний довгий ряд крамниць. Але ні, жодної немає. Вони є в 20 метрах через дорогу від зупинки, але трамвай там чекати просто нерозумно.

Пару років тому весь мій район обставили лавками. Зручно — не те слово. Захотів сісти — сів, захотів перекусити — сів і поїв, йдеш з важкими сумками — поставив сумки, посидів і відпочив. Потім, правда, якісь лавки вандали поламали, якісь просто сперли, але деяка частина все-таки залишалася. У цьому році їх прибрали зовсім. Навіщо? А чорт їх знає.

Я розумію, коли прибирають лавки у дворах: там збираються всякі покидьки вечорами і дуже голосно п’ють. Але на центральних вулицях, де потік машин не припиняється навіть по ночах? На зупинках, які досить віддалені від будинків? Навіщо прибирати лавки? І чому б не поставити їх там, де вони так потрібні?

Загалом, не для людей наше місто, зовсім не для людей.