До мажор делюкс

18

Задолбали це чортове брендопоклонничество. І я навіть не про «яблочниках» кажу. Воно зустрічається повсюдно, починаючи від кип’ятильників і закінчуючи машинами.

Запросили знайомого гітариста в групі пограти. Той поговорив з хлопцями, послухав демки, залишився задоволений: начебто розумні хлопці попалися вряди-годи, та й вони задоволені: приятель грає чудово. Домовилися про репетиції. Клавішниця помітила у приятеля його «Лад» (вельми, до речі, недешевий):

— Що в тебе за стрьомна гітара?

Хлопець впав у ступор: обізвати недешеву, до речі, гітару, не послухавши, може тільки телепат.

— «Лад», а що?

— Фі, знали б, що у тебе не «Джексон», не покликали б.

Це при тому, що другий гітарист грає на бюджетному китайському «Зомбі». Гаразд, трохи пограли разом, начебто зігралися. Клавішниця все своє: мовляв, гітарка- бюджетне гівно. На питання, чим вона гірше, відповіла просто: «Не „Джексон“».

Існує безліч дискримінацій: расова, статева, з цього сайту дізнався про зодіакальної, тепер ще й брендовий. Як сказав цей приятель після репетиції: «Б@#$%, скоріше б колайдер».