У лексичних руїнах

7

Уявіть: ви архітектор. Або навіть ні — проста людина з утворенням досить середнім і світоглядом більш ніж пересічним. Ну, звичайний такий чоловік.

Ви приходите в гості до друзів, які покликали на новосілля. Переступаєте поріг — і завмирає. На підлозі жахливі розлучення, вікна вибиті, в стіні діра розміром з теля. Клаптями звисають шпалери. Меблів немає. В кутку купа битого скла. Сморід.

Ви здивовані. Новосілля! Обережно питаєте: чому так? А на вас обрушується шквал звинувачень і обурення. Ви раптом опиняєтеся занудою і тупицею. І взагалі, самий розумний, чи що? Більше прискіпатися не до чого? Чи тобі так нудно, що ти тільки й знаєш, що ходити по домівках і шукати недоліки? Що, невже незрозуміло, що це квартира?

Нерозумно, правда? А проста аналогія. Як часто, зіткнувшись з неписьменністю на інтернет-просторах, я отримую саме таку реакцію на зауваження! Повірте, я не шукаю помилки спеціально. Просто ви настільки тупі і ледачі, що за нагромадженням цього словесного хаосу суть тексту розгледіти майже неможливо. І задолбали мене це неймовірно.