Синдром вічної пташеня

14

Мене останнім часом дуже засмучують склалися у нас в Росії стереотипи з приводу стосунки батьків і дітей. Мова я в даному випадку веду про те, що вважається, що старше покоління має допомагати своїм дітям матеріально після того, як вони подорослішали, закінчили Внз і отримали роботу.

Чомусь у нас це вважається нормою. Приміром, мої тесть і теща весь час намагалися допомогти нам з дружиною (нам по 25-26 років) грошима або іншими цінностями: спочатку намагалися допомогти з весіллям, потім з першим внеском на іпотеку, регулярно намагаються сунути якісь продукти (куплені в магазині) в якості гостинця. До речі, від цих всіх подарунків ми завжди зі скандалом відмовляємося. При цьому на початковому етапі нашого спільного з дружиною проживання наш дохід був більше батьківського, а зараз збільшився ще більше. Причому на питання «навіщо це все?» у тещі з тестем дві відповіді — їм соромно, що вони нам не допомагають (знову ж таки, тому що так прийнято), і «увасже» іпотека, яка в даний момент забирає у нас невелику частину доходу, і вже ми точно не голодуємо і не носимо лахміття.

До чого я розповідаю свою історію? До того, що я прекрасно розумію батьків, у яких дохід порівнянно більше своїх дітей, і вони мають змогу їх підтримати. Можу зрозуміти молодше покоління, яке ледве зводить кінці з кінцями і без допомоги старших родичів просто не проживе. Природно розумію ситуації, коли відбувається якесь нещастя або настає серйозна хвороба. Тут без підтримки близьких ніяк не обійтися.

Але скажіть мені яка необхідність допомагати дорослому забезпеченому нащадкові житлом? Приміром, довгий час збирати на перший внесок по іпотеці або на всю вартість житла в чому собі відмовляючи. На жаль, велика частина молоді не звикла бути самостійною, брати відповідальність за свої рішення. Чому батьки повинні зменшуватись, економити, а діти не можуть зробити того ж самого? Так, не завжди доводиться легко, але невже їм не жаль своїх батьків, яким до зрілого віку хотілося б пожити для себе?

Крім цього, є категорія молоді, яка пишається і виставляє напоказ своє матеріальне становище, при цьому їх поточне добробут — заслуга тільки батьків. Машину подарували на день народження, квартиру купили до закінчення інституту, влаштували на хорошу роботу, допомагають грошима. Де тут привід для гордості, мені не зрозуміло.

Винні у цій ситуації обидві сторони. І мами з татами, які з дитинства прищеплюють нащадкам думка, що їм завжди допоможуть, не дають приймати самостійні рішення. І виросли діти, які не хочуть бути самостійними і не соромляться до смерті батьків сидіти на їх шиї.

Ви можете подумати, що я так вважаю тому, що поки своїх дітей немає. Так, дітьми поки не обзавелися, але я точно знаю, що зі своєю дитиною я так себе вести не буду. І я буду тільки радий якщо він (вона) зросте самостійним і цілеспрямованою людиною, яка не боїться труднощів.

Загалом, поки тенденції, що щось зміниться в найближчому майбутньому, не видно. І ця ситуація задовбали.