Не наш клієнт

22

Проходив днями медкомісію для отримання воЕкшн ських прав. Серед іншого потрібно було висновок нарколога, та й подався я в наркологічний диспансер. Працівники цього закладу вразили мене своїм хамством і зневагою. Ось кілька ситуацій.

* * *

Перед входом в диспансер жінка під п’ятдесят підмітала біля ганку. Коли я пройшов повз і спробував увійти в будівлю, вона схопила мене за рукав і з криком:

— Ти! Куди преш?!

Я людина неконфліктна — спокійно відповів, що мені потрібен нарколог для довідки в ДАІ. Жінка відпустила рукав і як ні в чому не бувало продовжила підмітати.

* * *

В кабінеті у лікаря:

— Як часто вживаєте алкоголь?
— Я взагалі не вживаю.

Так от мене виховали, але алкоголь і сигарети (про наркотики взагалі мовчу) я обходжу стороною. Лікар продовжує:

— Добре… Як часто випиваєте?
— Я ж кажу, я взагалі не п’ю.
— Виразка?
— Ні. Просто не п’ю.
— Ось тільки заливати мені тут не треба! Коли останній раз вживали?
— Не вживав взагалі.
— Так! Мені потрібна довідка або тобі? Якщо будеш випендрюватися, я нічого не напишу — і роби, що хочеш!

Довелося сказати, що випивав місяць тому. Начебто лікар повірила.

* * *

Здав необхідні аналізи на наркотики і чекаю результатів. Медсестра повертається до мене:

— Ти ще тут? Брись звідси!

Я знову не став вступати в конфлікт:

— А коли результат?
— Брись, сказала! Через десять хвилин прийдеш!
— А чи не можна чемніше спілкуватися?
— Що? Та я взагалі не зобов’язана тут з вами нерви тріпати!

І що на це відповісти? Зобов’язані! Це ваша робота.

* * *

Звичайно, я уявляю собі більшість клієнтів цього диспансеру, але багато хто приходить сюди за простій довідкою ДАІ або ліцензії на зброю. Так навіщо ставити їх в один ряд з наркоманами та пияками?