Забери свої копійки

28

Я студент-вечірники. На вечірній пішла не тому, що «для денного занадто тупа». Навпаки, я отчислилась за власним бажанням з денного відділення державного вузу, тому що мене не влаштовували темп і якість навчання, і перевелася в інший, якість і темп освіти у якому мене повністю влаштовують. Є тільки один нюанс: вуз платний. Інших альтернатив для перекладу на цю спеціальність немає, денний в новому вузі коштує зовсім захмарних грошей, тому грошей вистачає тільки на вечірній, і той впритул: річна сума оплати навчання та необхідної для навчання обладнання дорівнює моєї річної зарплати. Якби не ліві підробітки і покладається раз в рік податковий відрахування, то мені було б нічого жерти і не на що жити. Але підробітку нестабільні в плані графіка і оплати праці — то густо, то пусто, — а податковий відрахування йде до адресата в загальній складності чотири місяці, тому я змушена економити. Хотілося б економити в тому числі і на проїзд, але вечерникам не передбачені пільги на проїзд. Пільгову вартість проїзного я ще потягну, а от повну — вже немає: на різницю в ціні між пільговими і повним квитком я можу жити майже два тижні, тому якщо у мене немає варіанту придбати пільговий квиток, я не буду купувати ніякої взагалі. Буду бігати від контролерів і лазити під турнікети.

Цікаво, звідки у законодавців взявся стереотип про те, що вечірник працює, значить, може оплатити собі проїзд сам? Вечірник витрачає левову частку зарплати на оплату навчання, і деколи у нього сильно менше грошей, ніж у студента денного, сидить на шиї у батьків. Ау, законодавці! Я вечірник, я хочу платити за проїзд, але вам, схоже, не потрібні ті гроші, які я можу вам дати, тому я не дам вам ніяких. Принаймні, поки ви не зрозумієте, що вечірники — теж студенти, які потребують в пільгах.