Біла ворона дощу

7

Я з дитинства відчував, що зі мною щось не так. Мені про це говорили всі: однолітки, батьки, випадкові перехожі. Мені стало цікаво. Я взявся за медичну енциклопедію і заходився читати про всіх психічних захворюваннях, описаних там. Мій стан не підходило під визначення жодної з них. На шизофренію воно було схоже більше, ніж на інші, і я довго вважав, що у мене вона, хоча були і помітні відмінності від описаного. Потім подивився «Людини дощу». На аутизм ще більше схоже, але теж не всі симптоми сходяться. А потім у мене з’явився інтернет і я дізнався, що це за стан: синдром Аспергера.

Звідки воно в мене — теж не секрет. Зробивши нескладний розрахунок, я визначив, що зачали мене батьки якраз в один з радянських державних свят. Це було за багато років до горбачовської кампанії, тому можна з упевненістю стверджувати: тверезими вони в той день не було.

Кого-то задовбали противники абортів? А мене задовбали їх прихильники. Варто їм дізнатися все це, як вони починають моїх батьків лаяти на чому світ стоїть: раз знали, що п’яні були, коли зачинали, вчинили, мовляв, підлість по відношенню до мене, не вбивши і залишивши на світлі мучитися.

Мучитися? Стривайте, але ж я не журюся! Так, завдяки синдрому Аспергера я біла ворона — класичний ботанік. Але це мені не заважає в житті. І що, що не з усіма спільну мову вдається знайти? З ботаніками вдається, і цього достатньо. Навіть у спілкуванні з протилежною статтю не завадило. Так, свою другу половину я зустрів пізніше однолітків, але ж зустрів ж — таку ж ботанічку.

Так що вистачить, адепти кюретки, мене жаліти. Я щасливий, що існую. Задовбали!