Темна сторона державності

26

Я — чиновник. Федеральний. Так-так, той самий глитай, бюрократ, хапуга, і прочая, і прочая. Так сказати, уособлюю темну сторону державності.

Неважливо, що моя зарплата (з урахуванням премії) ледве-ледве дотягує до 12 тисяч рублів, все одно я маю можливість купувати по тропічному острову раз в рік. А ще у мене машина, три квартири і бунгало на тому самому тропічному острові. Ну, принаймні, так кажуть бабусі біля під’їзду, інтернет-ЗМІ і всякі навальні.

А звідки гроші? Так хабара беру! Неважливо, що ні моя посада, ні рід роботи взагалі ніяк не пов’язані з можливістю отримати навіть шоколадку від вдячних громадян. Всі ж знають, що раз чиновник — значить, береш! Корупціонер!

Про боротьбу з корупцією варто сказати особливо. Я розумію, що у прокуратури свої показники, але залучати по корупції за забуті три акції какашечного заводу і ощадкнижку з десятьма рублями…

Звичайно, у всіх на слуху і оборонне, і багато інші справи, пов’язані з мільйонними витратами, з поїздками на відпочинок в Італію за держрахунок. Але таких — десятки високо сидять, а нас, маленьких гвинтиків держмашини, — тисячі. І ми точно так само, як і всі інші, з 9 до 6 п’ять днів у тиждень — причому за копійки.