Дякую, мені і тут добре

21

Я лежу на дивані. Мені тепло і затишно. На підлокітнику кухоль гарячого какао і тарілка з печивом, в руках хороша книга. В ногах згорнувся клубочком кіт.

Але що це? Раптово двері відчиняються. У кімнату вривається холодний вітер. На порозі стоїть молодий чоловік, який з приємною посмішкою розповідає мені, що мені треба негайно вигнати кота, підвестися з дивана встати на голову і змінити какао на настоянку чайного гриба. Мої заперечення, що мені буде незручно, повністю ігноруються.

Приблизно така картина виникає у мене в голові всякий раз, коли я чую докучливий і нелогічний заклик «вийти з зони комфорту».