Тисни на нотки — буде пісенька

24

Я викладач в музичній школі на фортепіано. Задовбали мене батьки.

— Здрастє, ось мій дитина, сім років. Я хочу, щоб він через тиждень грав мої улюблені пісеньки Баха!

Б#я, пісеньки! Це у вас пісеньки! У Баха, сонати і сюїти. Я, звичайно, розумію, що хочеться, але, матір вашу, йому ж сім! Дитина вважає погано, і по програмі він ці «пісеньки» добре якщо через п’ять років зіграє.

— Ой, знаєте, позаймайтеся, будь ласка, з моїм чадом!
— Добре. Скільки років?
— Чотирнадцять.
— Вибачте, але в такому віці в музичну школу вже не беруть.
— Але в нього такий слух, такий слух! Може, ви до нас прийдете?
— У вас є фортепіано?
— Ні, а навіщо?
— Щоб грати на фортепіано, потрібно фортепіано.
— Ясно… Може, у вас, а?
— У мене — п’ятнадцять баксів за півтори години.
— Ви, б#я, про#уели! Я свого Вовчика краще сама вчити буду!