Шлях у тисячу миль

8

Десь раз в місяць мені потрібно відправляти факс в одне совкове заклад. Саме факс, так як «комп’ютер є лише у Сергія, але ми не знаємо, чи є там інтернет, а Сергійко тут буває рідко».

Отже, після прозвона декількох годин я до них пробиваюся.

— Слухаю вас!
— Здрастуйте, ТОВ «АБВ», прийміть, будь ласка, факс.
— Так, зараз перейду…

З гуркотом телефонна трубка кладеться на стіл, і я слухаю чужу розмову:

— А вона мені така заявляє… І щоб білизна потім м’якше було… А як почне на мене кричати!.. Перець на дачі полити… Я права на всі сто!.. Цілих 300 гривень!.. Ти уявляєш, який негідник… І в спідниці такий вся така йде…

Кроків п’ятнадцять з ехо. З гуркотом беруть трубку:

— Альо! Стартуємо.