Пішоходи теж люди

11

Автору історії «А лід і нині там» промені підтримки. Але моя задолбашка не тільки про відсутність реагентів.

У нас в місті дорожники старанні — проїжджу частину постійно очищають снігоприбиральні машини. Водії задоволені, так. Але куди дівається цей сніг? А він розкидається по узбіччю, утворюючи замети, через які всю зиму доводиться перестрибувати пішоходам. Адже навіть біля пішохідних переходів не прибирають і на зупинках, як не чистять тротуари, посипаючи завали снігу піском і реагентами.

Блін, ну не треба так. Пішоходи теж люди! Ми хочемо спокійно переходити дорогу і входити в громадський транспорт, а не перелазити через крижані грудки, ризикуючи посковзнутися і просто вийти на проїжджу частину, у нас промокає взуття і мерзнуть ноги, коли ми йдемо по тротуару по щиколотку в снігу, а ще ця сама взуття прикро псується вже через сезон, бо одна справа, коли ти топаєш за очищеної доріжці, реагентом политої, і інше — коли просто месишь цю сніжно-хімічну масу черевиками. Я вже мовчу про інвалідів, тимчасово кульгавих-поламаних, бабусь-дідусів, батьків з дитячими колясками.

Подумайте, будь ласка, про те, що в місті люди не тільки їздять, але і, уявіть собі, пішки ходять. Намагаються, вірніше. А поки — задовбали!