Мати в око має право дати

13

Прочитала історію задолбанного дитячого психолога і згадала ситуацію з непросте життя нашої родини.

Сидять мої бабуся і мати і обговорюють, як вітчим моєї двоюрідної сестри, побив її по обличчю особистим щоденником. Обговорюють люто, доходить до нецензурщини і криків про те, що вітчим — не людина.

І в той же час поруч сиджу я і згадую. Як бабуся била мене проводом за те, що я забруднила шапку знайомого хлопчика у дворі. Як мати могла тягати мене за волосся просто тому, що я посміла їй відмовити. Та що там — тітка, мама тієї самої сестри (на жаль, нині покійна), хоч і була чудовою людиною в іншому, сама не гребувала докласти дівчинку по вуху. Досі шрами залишилися у обох.

— А як же ви самі?

У відповідь на резонне зауваження я отримала не менше лютий відсіч, в основному, складається з фраз «ти нічого не розумієш», «це зовсім інше» коронне «мати завжди права!». М’яко кажучи, була вражена.

Я не скажу, що це мене задолбали. Просто нестерпно сумно від того, що, швидше за все, у більшості російських сімей під зовнішнім шаром благополуччя ховається така бруд. І шкода дітей, які найчастіше ні в чому не винні.