Лікує тіло — не лікує розум

39

Працюю в поліклініці лікарем лікувальної фізкультури. Не інструктором, а саме лікарем: саме до мене хворі приходять, щоб бути записаними на заняття по ЛФК. Начебто все просто: оглядаю, вибираю індивідуальну групу, пишу напрямок і повідомляю пацієнтам про днями, часом заняття та номер кабінету. Але ні дня не обходиться без конфузів.

Хворий отримує направлення (там вказано, скільки занять, з якого числа початок, за яким дні приходити і скільки, а також кабінет та зал), виходить за двері кабінету і тут же повертається з питанням:

— Вибачте, а коли мені приходити? А по скільки? А скільки разів?

Товариші, у вас в напрямку все написано! Ну удосужьтесь прочитати зайвий раз, раз вже не слухали мене!

Або ще краще ситуація: пацієнт приходить, скажімо, ввечері в непарне число місяця, коли занять за розкладом немає. Заходить до мене в кабінет і починає скандалити:

— А заняття скасували? Як це не буває в цей час по цих днях?! Та я не можу в інший час!

Вибачте, а раніше ви чим думали, коли кивали головою, в усім зі мною згоджуючись?

Є випадки трохи смішні. До мене в кабінет не раз приходили хворі вже в спортивних костюмах, зі словами «Привіт! Я на заняття!» розкладали на підлозі килимок і лягали на нього. Боже, невже я написала в напрямку свій кабінет? Немає. Все правильно. Шановний, вам 204, а не в 211!

Що найстрашніше, не тільки літні люди так чинять, але й молодь. Задовбали, їй-богу!