Партія акробатів і гімнастів

11

Близько року тому до старим радянським турніках, що стоять у моєму дворі з тисяча дев’ятсот затертого року, додалися нові з табличкою: «Це ваш обов’язок. [ПІБ місцевого депутата]». Здавалося б, звичайний передвиборчий піар, але обурило мене не зовсім це.

Ті турніки, що стоять вже не перший десяток років, витримають будь-якого дорослого людини, який би він масою не мав. Я бачив, як на них займалися друзі мого батька, дядька досить непогані. А що стосується нових турніків, то можна лише припустити, на який біологічної субстанції вони тримаються, бо легким рухом руки будь-який з них можна розхитати. Які там підйоми-перевороти? Підтягуватися страшно, тому що складається враження, що вкопані вони сантиметрів на 15-20, не глибше.

Коли один депутат пішов на обласні вибори, на його місце в міській думі на мою ділянці став претендувати його однопартієць. У якості «хліба і видовищ» він влаштував у моєму дворі змагання турнікменів з найближчих шкіл. Зрозуміло, з солодкими призами, показушними привітаннями-нагородженнями та іншими плюшками. Навіть аудіоапаратуру привезли, журналістів з трьох місцевих телеканалів запросили. Але турнікмени-то — не самогубці, зрозуміло. Мати вони стелили собі під старими турніками, на яких реально показувати якісь трюки. На них же вони і займалися.

Так от, обурило мене ось що: «Дітям дуже сподобалися нові турніки, які для них встановили в цьому дворі на замовлення партії ***», — звучало з екранів телевізорів, коли репортажі пустили в ефір. Вгадаєте партію з моєї розповіді?