Im not a Barbie girl

10

Останнім часом я стала часто натикатися в інтернеті на статті, в яких поливають брудом ляльок «Монстр Хай» компанії «Маттел». Я далеко не прихильниця цих ляльок, але мене відверто дратує те, що панове моралісти звинувачують ляльок в суїцидальні нахили у дітей. Вибачте, але у якого нормального дитини виникне думка про самогубство, якщо у нього в родині все добре, його люблять мама й тато, йому приділяють достатньо уваги? Багато пишуть, що, мовляв, лялька — це зразок для наслідування у дитини. Я ж вважаю, що за допомогою ляльки дитина моделює ті чи інші ситуації, побачені в житті, по телевізору або в інтернеті. Тому, якщо у дитини виникли суїцидальні думки, то винні не іграшки, а передусім батьки. Саме вони відповідають за виховання дитини.

У моєму дитинстві все лаяли Барбі і тамагочі. Нібито Барбі доводять дівчаток до анорексії з-за того, що дівчатка хочуть бути схожими на красивих ляльок, і переводять себе голодуванням, а з-за тамагочі хтось там нібито покінчив з собою, коли электропитомец здох. Я не знаю, чи було це насправді чи ні. Але навіть якщо і було, то це швидше виняток з правила. Це ж не означає, що винні іграшки. У тих, хто щось робить з собою з-за іграшок, просто недолік батьківської уваги або ж просто проблеми з головою. І в тому, і в іншому випадку це недогляд батьків. Але чомусь всі вперто намагаються знайти цапа-відбувайла.

Так, ляльки дуже красиві, але мені жодного разу не захотілося стати схожою на них і вже тим більше вистрибувати з вікна з-за того, що я не така красива. І тамагочі у мене багато разів сдыхал, але й думки не виникало щось з собою зробити. Тому що я знала, що дуже потрібна своїм батькам, старшій сестрі, бабусям і дідусям.