Скарби імперії

6

Держконторі з їх секретністю — це щось…

Пішов я з однієї такої контори до відомого виробника програмного забезпечення, але відвідувати старе місце доводиться час від часу — навіть видали перепустку. Щотижня спостерігаю кипучу діяльність керівництва. Даремно смієтеся: зображати діяльність і при цьому нічого реально не робити — це талант потрібен.

— Молодий чоловік! З рюкзаком не можна! В камеру зберігання!

Розвертаюся, виходжу з прохідної, знімаю рюкзак з плеча, заходжу знову. Рюкзак в руці — це вже сумка, а з сумкою можна.

— З плеєром не можна!

Плеєр, до речі, старий — 256 мегов всього. Розвертаюся, виходжу, кладу плеєр в рюкзак, заходжу. У телефоні SD-карта на два гіга і фотоапарат. Джеймс Бонд відпочиває — при бажанні можна винести бібліотеку імені Леніна.

Щоб даремно не ходив, оформили мене консультантом на мінімальну ставку (4000 рублів). Воно мені не дуже треба, просто за рідну оборонку прикро. Прийшов новий начальник і з метою наведення порядку наказав змінити мені на погодинну оплату. Оскільки я присутній на роботі в кращому випадку годину-другу в тиждень, то вийшло у мене щось близько півсотні в місяць. Ну я ж туди не з-за грошей ходив… Порадувало те, що заради цих скажених бабок оформили зарплатну картку. Банкомат в цьому ж корпусі «квантует» зарплату в 500 рублів. Після двох-трьох перевипусків картки я нарешті зможу скористатися банкоматом, — чекати залишилося недовго.