Лікаря всім у цьому парку

10

Повела вчора дітей в льодове містечко повеселитися. Повеселилися: поки чоловік героїчно справлявся з обома, я поралася з чужою дівчиною-підлітком, навернувшейся з гірки.

Задовбали не поліцейські з патруля — хлопці підлетіли відразу і поквапили по рації швидку. І не швидка — вони приїхали хвилин через десять у центр міста по орієнтиру «в парку біля гірки», який дав молодший брат дівахи. І навіть не адміністрація парку — моя донька примудрилася травму на спеціальному дитячому майданчику отримати, а колега поділилася історією про привезену з уроку фізкультури дівчисько: найпростіша «берізка» — і перелом хребта.

Задовбали ви — так-так, ви, чоловік, діловито намагається організувати перенесення впав на спину людини на лавочку. Ага, на лавочці з гнутого чугуния їй буде зручніше або тепліше, особливо якщо хребет таки пошкоджений, і ви їй параліч спровокуєте. Чи ви, пані, своїми криками: «У неї піна з рота, припадок, караул!» ледь не довів до припадку мати дитини, яку мені ж і довелося заспокоювати в перервах між спробами не дати дитині відключитися і розібратися, що все-таки з нею і що далі робити.

Ви так кричали обоє: «Лікаря, лікаря!» Ось вона я, хоч і не травматолог. Якого ж ікса ви мені заважаєте оцінювати стан людини і мене перебиваєте пропозиціями, змушують подумати про медичну допомогу вам? Уроки ОБЖ ви, мабуть, прогуляли, «університетів не кінчали», а права купили? Так і не треба лізти туди, де ні дідька не тямите. Я ж не вчу механіків лагодити мою швейну машинку, а електрикам і сантехнікам мовчки приношу табурет та інструменти.