Дешевий, та й пахне добре

7

Я працювала секретаркою у фармацевтичній компанії. Коли дзвонили клієнти з питаннями щодо нашої продукції, перемикала на відділ, який займається відповідним лікарським препаратом. Як-то дерматологи поїхали на конференцію і нікого не залишили.

Дзвонить бабуся.

— Доброго дня, компанія «***»
— Здрастуйте! Мені ваше ліки не допомагають.
— Які ліки?

Називає засіб від нігтьового грибка.

— Фахівці з даного препарату на конференції, будуть 15-го числа. Передзвоніть.
— Добре.

Через дві години дзвонить та ж бабуся. Розмова повторюється. Дзвонить на наступний день. Кажу те ж саме. На третій день я вирішила з’ясувати: може, я можу допомогти? Знайшла інструкцію в інеті.

— Ви користуєтеся засобом у відповідності з інструкцією?
— Так!
— А що лікар каже?
— Лікар мені його призначив.
— Добре, а ви йому скаржилися, що не допомагає?
— Ну воно ж повинно допомагати! Я їм вже два роки мажусь, а воно не допомагає!
— Може, вам препарат потрібно поміняти? Зверніться до лікаря.
— Ні. Мені це подобається, але не допомагає.

* * *

Часто телефонують:

— Мені потрібні ліки «***».
— Ми не торгуємо в роздріб.
— А як купити?
— Зверніться до дистриб’юторам або в аптеку.

Називаю дистриб’юторів, пробиваю по інету аптеки, в яких препарат є — у мої обов’язки, між іншим, це не входить.

— А у них немає! Я дзвонив! Може, ви продасте мені пачечку? Дуже треба!
— Ні, ми взагалі не продаємо ліки в роздріб. Аж ніяк. Вибачте.
— Дівчина! Ну ви як ніби собі візьміть пачку, а я у вас куплю!