Що таке «не щастить»

8

Живу в місті-мільйоннику. Прямого маршруту громадського транспорту від дому до роботи немає — добираюся на перекладних. В екстрених випадках доводиться викликати таксі.

До роботи від будинку 13 кілометрів. Вартість проїзду по лічильнику — 200-250 рублів. Вартість проїзду за договором — 300-350 рублів (з досвіду).

Зупинка біля будинку. Поруч стоянка таксі. Дві-три машини в наявності завжди. Довезти в інший кінець міста погоджуються тільки двоє водіїв, але вони не завжди є на місці. Інші кривляться і воліють стояти.

Пересадочний вузол міського транспорту на два кілометри ближче. Стоянка таксі з трьох-п’яти машин. Погоджується везти добре якщо один.

Варіант не спрацював? Є ще дві-три точки в радіусі п’ятисот метрів від пересадочного вузла, де іноді варто самотнє «зеленооке щастя».

Ранок, година пік, пробки, боїшся застрягти, втратити гроші. Підніми ціну! Але просто так відмовлятися їхати — не розумію.

Мене який рік наполегливо переслідує думка, що всі проблеми в Росії якраз від такого небажання працювати. Набагато простіше сидіти на рівному місці, наповнюючи кухні, лавочки біля під’їздів і навіть інтернет ниттям про те, «як погано жити в Рашке, треба звалювати». Ось тільки звалювати у вас не виходить, тому що в тому Царстві небесному працювати треба.