Швейцарська сестричка РЖД

6

Навчаюся в Швейцарії вже близько двох з половиною років. Настала пора проходити практику. Місце знайшлося в іншому місті, доводиться щодня їздити туди-сюди — ну, що поробиш.

Бравою національної залізничної компанією розроблений генеральний абонемент — плати і їдь по країні на всьому транспорті, скільки влізе. Є і знижки для студентів і іже з ними. Молодці, швейцарці, добре придумали! Здавалося б, купив проїзний — їдь і насолоджуйся.

Абонемент коштує близько 200 євро за місяць. Прийшла я, значить, у квиткову контору, пояснюю: так і так, на два місяці потрібен. «Не-е-ет, — кажуть, — абонемент можна зробити, якщо ви мінімум на чотири місяці купуєте, а якщо вам менше треба — платите 400 євро в місяць». Я подумала і кажу: «Чорт з вами, беру на чотири».

Перший внесок — 300 євро. Плачу, оформляю папірці на подальші внески, отримую квиток на два тижні, поки мені картку не зроблять. Через пару днів мені поштою надсилають відмову: мовляв, у вас вид на проживання закінчується раніше, ніж абонемент, тому не отримаєте ви його. А перший внесок вже заплачено!

Дзвоню. Пропонують вписати інформацію іншої людини, на ім’я якого буде приходити рахунок, а я буду віддавати йому гроші. Записала свого молодого чоловіка. Через пару днів знову відмова: недостатньо платоспроможний! При тому, що людина працює і пристойно заробляє. І це залізнична компанія ще до його суто приватної інформації доступ має. Нехило так!

Тимчасовий квиток закінчився. На практику їздити треба. Один квиток — 20 євро, тобто 40 в день. Їду вранці повертаюся ввечері. Кожен раз бігати в їх контору накладно — це ж треба відпроситися з роботи раніше або запізнитися. Дивлюся години роботи на сайті в надії, що прийду і зможу заплатити відразу всю суму, що залишилася, і буду з квитком і в розрахунку. Всіма правдами і неправдами відпрошуюся з роботи. Чекаю чергу, підходжу до жінки, пояснюю ситуацію. Пропоную заплатити все відразу. Відповідь мене вразила: «не Можна відразу, тільки за рахунками в місяць на зареєстрованого людини». — «Чому?» — «Не знаю, тільки так можна! Відразу платити можна тільки за річний абонемент».

І продовження тимчасового квитка мені теж не дають (хоча за нього я з лишком заплатила першим внеском). Поки я знайду когось ще, хто підпишеться в цьому договорі, пройде не менше тижня, а я так і буду їздити на практику за разовими квитками.

І от скажіть мені, розумні, організовані швейцарці, ви взагалі для кого і для чого цей знущальний студентський квиток придумали, щоб вам двічі платили за проїзд? Точно не для людей.