Імідж — все, спрага — ніщо

6

Працюю журналістом на одному з регіональних каналів. На кожній зйомці трапляються такі @#$%&, що просто зла не вистачає! Під час запису стенд-апу:

— Молодий чоловік, а по якому каналу це покажуть? (Можна, б#я, на кубик на мікрофоні подивитися?) А по скільки? А коли? (Слухай, ти почекай, поки я текст дорасскажу, ми запишемо, потім питай!)
— А це прямий ефір? (Ма-ла-дець! П’ять балів!)

Коли приїжджаємо в яку-небудь школу — природно, попереджаючи заздалегідь, хоча краще б ми цього не робили, — директриси постійно перед цим маринуються в парфумах і намагаються виглядати краще, при цьому не забуваючи примовляти: «А ось це наш спортзал, подивіться, який великий… А ще в нашій школі є…» Так і хочеться сказати: «Пані, вам би екскурсоводом бути!» — або ще чого-гірше.

Адже не скажеш. Імідж журналіста треба дотримуватися.